Рушник - один із найголовніших атрибутів українського весілля: ним пов'язують старостів, накривають ікони, на нього кладуть весільний коровай, стають молоді... Проте, на переконання черкаської майстрині, заслуженого майстра народної творчості України Ольги Мартинової-рушник - це не лише символ, а код, від якого залежить майбутнє молодого подружжя, його щастя, довголіття та добробут.

В українському народному декоративному розписі закодована в символах правічна культура, віра, надія і любов його народу до оточуючого світу.

Навесні, коли перші сонячні промені, пробиваючи зимові хма-ри, торкаються землі, коли на очах починають зникати величезні снігові ку-чугури, а крижані ланцюги, що немовби скували все живе, перетворюються у дзвінкі струмочки, звертались люди до неба і, простягаючи руки, закликали весну. З вирію прилітали птахи - вісники весни-радості, вісники сонця. В собі вони несли яєчка – емблему Сонця, життя, Воскресіння, народження.