Цій ліричній, тихій і мудрій жінці дуже пасує визначення «майстриня». Тетяна Дубовець знайшла себе у художній вишивці, спеціалізуючись на шалях. Тут вона фантазує, експериментує, винаходячи не тільки нові узори, але й авторські шви. Інколи здається, що майстриня розуміє мову тканини, голки, нитки, і завжди з тих потаємних розмов народжується диво, яке поціновувачі і знавці мистецтва вишивки називають авторською шаллю Тетяни Дубовець.

Багатогранна творча особистість, лялькарниця і бард, успадкувала потяг до творіння від своєї матері, знаменитої майстрині декоративного розпису Валентини Федорівни Волошиної, зростаючи під її мольбертом. Наталя Кузьменко володіє особливою пластичною інтуїцією, яка дозволяє їй робити найдавнішу ляльку – вузлову, яку при її зовнішній простоті не кожен здатен зробити. Над кожною своєю лялькою, яку називає не інакше як «лялечка», працює довго і зосереджено, бо, за словами майстрині, «вузлова лялька потребує душевної роботи». Може саме тому тепліє душа, коли бачиш Наталчині ляльки, які мало схожі на сувенірні – вони ніби потрапили до наших рук зі старовинної скрині – такий творчий стиль Наталки Кузьменко.

У черкащан прізвище Мартинової О.М. має стійку асоціацію в першу чергу з писанкою. Насправді Ольга Михайлівна є значущою творчою особистістю, що свято береже, примножує та робить сучасним феномен української народної вишивки. Це фахівець високого рівня, педагог, визнана творча індивідуальність з яскраво вираженим талантом уміти творчо, по-своєму працювати на основі традиційної народної вишивки. Образна мова орнаментів, розроблених Мартиновою О.М., досконала і варта найвищих оцінок.

Має в душі щире захоплення мистецтвом вишивки, яке спонукає її проводити активну науково - освітню, пошуково – творчу діяльність на ниві розвитку української традиційної вишивки. Особливу увагу приділяє Наталія Василівна вивченню орнаментів вишиванок Черкащини, рідної Уманщини, їх відтворенню та розробці на основі їх мотивів авторських малюнків. Ґрунтовне вивчення українського народного мистецтва, його історичних коренів, значення в духовній, матеріальній культурі – це основа наснаги та успіхів в практичній діяльності Наталії Некраси.

Справжній козак і господар, пан Володимир має веселу вдачу, а свій творчий хист реалізує в роботі з деревом у характерній для нього манері: з м’яким гумором і поетичним ставленням до життя. Розглядаючи його скульптуру, відчуваєш в ній щось рідне, в ній є і гумор, і поезія, і тепло, і любов до історії свого краю та земляків. Володимир Олександрович сповнений сил і енергії, працює над новими творами, виношує задуми, пов’язані з українською історією, літературою, піснями, із життям, що оточує; він у постійному пошуку нових цікавих тем, образів та манери виконання.

Авторка самобутньої розписної керамічної іграшки запрошує глядача до світу тисячолітньої української міфології, «коли ще звірі говорили», до часів дитинства, коли все в природі мало душу. Власноруч виліплені керамічні іграшки – свистунці вона розписує темперними фарбами, знаходячи інколи зовсім несподівані форми і поєднання кольорів. У роботі Ользі Миколаївні активно допомагає її сім’я : донька Софія та чоловік Віктор. Кожна фігурка рукотворна і тому неповторна, кожна твориться спонтанно, а образи приходять з казок, загадок, давніх міфів…Скульптури Отнякіної О.А., безперечно, є візитівкою народних художніх промислів Черкащини.

Яскраві і заряджені позитивною енергетикою розписи Олени Василівни мають свою мову. Вони промовляють до нас кольорами, символами, таємними числами. Кожна деталь в роботах О.Поліщук виправдана і працює на загальну ідею твору. Ми по-доброму заздримо студентам Уманського педуніверситу, які можуть слухати лкції Олени Василівни - знавця символіки декоративно-прикладного розпису і майстра слова.

Галина Павлівна єдина на Черкащині розпочала відроджувати забуту, традиційну колись на півдні України забавку-лялечку. У давнину господарі вирощували декоративні грушовидні гарбузики, висушували їх, потім розмальовували, випалювали або різьбили, і діти мали гарні цікаві лялечки. Художниця одягає кожну лялечку в народні костюми. Досконале володіння розписом дозволяє майстрині відтворювати людські характери.